mila, 62 - 14 июля 2011 13:39

Вона ніби птах, вона вміє літати.
Тільки боїться. Або не хоче.
І ховає крила під светром кошлатим,
"гортає" Twitter, п’є каву щоночі…

Вона відкоша вміє дати негайно,
якщо їй здуру в душу полізти.
Вважає що третій – це завжди зайвий.
Не терпить дурнів. І егоїстів.

Вона і серйозна, і романтична.
Любить тюльпани, але й ромашки.
Сумна і весела, наївна й цинічна,
вона справжня жінка, і їй це не важко.

Їй незатишно в теплому ліжку,
зручніше у кріслі, клубочком згорнувшись,
складати вірші, читати книжку,
чи мріяти просто, про час забувши.

Вона малює калюжі і вітер,
і через те отримує нежить,
лікується, знову вдягає світер.
Нікому не вірить. І не належить.

А втім – зовсім ні, вона в казку вірить.
Та не у принца, і не в ковбоя.
А в те, що птахи, що летять у вирій,
колись покличуть її з собою…

• 
• 
•